відкидати

I відк`идати

-аю, -аєш, недок., відки́нути, -ну, -неш, док., перех.

1) Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе.

2) Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що-небудь, прикріплене з того або іншого боку. || Різким рухом відхиляти вбік вільний кінець, край чого-небудь (фіранки, ковдри тощо). || Приймати, відгортати волосся з обличчя, чуб із чола і т. ін. || Різким рухом відводити назад, убік руку, ногу, голову; закидати.

••

Відки́нути но́ги зневажл. — умерти; здохнути (про тварин).

3) перен., рідко. Відстороняти, відчужувати кого-небудь від когось; відштовхувати.

4) перен. Рішуче відхиляти щось, не визнавати чогось, відмовлятися від чого-небудь (теорії і т. ін.). || Відхиляти чиюсь кандидатуру, не приймати, не рекомендувати когось. || Не брати до уваги; нехтувати.

5) Атакуючи або контратакуючи вороже військо, примушувати його відходити, відступати. || Уражаючи, повертати назад.

6) перен. Перемагати, долати почуття, сон тощо.

7) Перекладати в що-небудь для стікання рідини.

8) розм. Відчисляти, зменшувати на певну кількість.

9) перен. Відбивати щось (тінь і т. ін.) від чого-небудь.

II відкид`ати

-а́ю, -а́єш, док., перех.

1) Відкинути за кілька разів.

2) Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову.